Інтерв’ю з отцем Ростиславом Пендюком, секретарем Патріаршого Собору

«Патріарший Собор – це найвищий дорадчий орган Глави Церкви та Синоду Єпископів»

Перше запитання вже було поставлене. Чому в УГКЦ саме у цьому році так багато говориться про молодь?

Я думаю, що передусім через те, що це питання максимально назріло. Ще в 1996 році Синод Єпископів нашої Церкви визнав, що питання молоді, молодіжного апостоляту є пріоритетним у нашій Церкві. Дуже значущим стало й рішення владик як продовження цього проголосити 2007 рік Роком молоді і провести Патріарший Собор, який буде повністю присвячений молоді, її сучасному стану, тому, чого молодь очікує від Церкви і що Церква може запропонувати їй. Тому власне в цьому році дуже багато розмов і різних заходів спрямовані саме на молодь нашої Церкви. Ми всі знаємо, що молодь – це авангард будь-якої спільноти. І якщо наша Церква хоче розвиватися, мати гарне майбутнє, вона мусить звернути особливу увагу на молодих людей. Молодь цього дуже потребує, вона цього очікує. І я думаю, що вона радо відгукнеться на всі наші намагання спілкуватися з нею. Зрештою, не відгукнеться, а вже відгукується; з приватного спілкування вже можна сказати, що дуже багато молодих людей радо зустрічають звістку про те, що сьогодні Церква особливим чином звертає увагу на них, хоче говорити з ними, про них.

Отче Ростиславе, крім того, що Ви є секретарем Собору на тему молоді, Ви є також працівником Комісії у справах молоді. Ви також душпастирюєте в одному з храмів міста Львова. Тому, напевно, вам буде легко відповісти на таке запитання: молоді в Церкві є багато чи мало? І які причини того, що в одній парафії більше молодих людей, вони йдуть туди радо, а до інших парафій не надто поспішають?

Я думаю, що дуже важко сказати однозначно, що молоді є багато чи мало. Ви й самі вже відзначили, що кожна окрема парафія має свої показники. Хоч взагалі, я думаю, УГКЦ в Україні може говорити про велику кількість молоді в храмах. Дуже багато молодих людей мають потребу бути у церковній спільноті. Чому в одних парафіях молоді більше, а в інших менше? Я говорив уже, що молодь потребує уваги, і якщо священики на парафії звертають увагу на молодь, якщо вони готові вийти до неї і бути з нею — молодь дуже радо на це відгукується, прагне бути разом, охоче йде на контакт і співпрацю. Дуже часто молоді люди здатні робити великі речі, важливо тільки їх до цього заохотити і підтримати в цьому бажанні. Мусимо пам'ятати про те, що часи таки міняються, міняються реалії, обставини життя. Це, зрозуміло, не означає, що Церква повинна гнатися за якимось модернізмом, але все ж таки дещо коригувати своє ставлення до тих чи інших речей і насамперед до способу контакту з людьми. Сьогодні вже замало просто щось сказати людям, і люди це почують, бо так сказав священик. Сьогодні свої слова потрібно обґрунтувати, потрібно жити разом з людьми. І тому в окремих парафіях, там, де, на жаль, наші священнослужителі ще не зрозуміли цього або можливо їм ніхто цього не підказав, відбувається те, що молодь шукає іншого місця для спілкування, бо не отримує цього в Церкві. І навпаки, там, де існує таке спілкування, там, де існують молодіжні спільноти при парафіях, там, де священики вже готові, ще раз наголошую, просто бути з молодими людьми, –там все виглядає зовсім інакше. У таких парафіях молоді є справді багато, туди молодь іде, вона готова допомагати, навіть фізично. Вона готова на різні благодійні, соціальні акції. Тому я думаю, що цей Рік молоді, цей Патріарший собор повинні накреслити, як спілкуватися та співпрацювати з молоддю у нашій Церкві. Визначити, які кроки ми як священики повинні робити, щоб залучати молодих людей до активної участи в житті спільноти – будь-якої спільноти, але в тому числі й парафіяльної.

Отче, нерідко можна почути про те, що потрібно міняти не самі підходи душпастирської праці з молоддю, але змінювати також і тривалість богослужінь. Наприклад, пропонують почати використовувати гітари, сопілки, ще якісь музичні інструменти, і це має допомогти привабити молодь до храмів. Бо зараз, мовляв, дуже довго потрібно стояти на службах, а це втомлює, і молодь вже не має такого здоров'я, як колись. Ваша відповідь на такі пропозиції?

Я не погоджуюся з такими пропозиціями. Я думаю, що будь-яка, в тому числі молода людина, потребує якогось зобов'язання, докладання зусиль. Проблема не в тому, що наші богослужіння є тривалі, а в тому, що люди через не розуміють сенсу того, що відбувається в храмі, через те, що ми не зуміли їм цього пояснити. Дуже часто вживається такий вислів: «відстояти Літургію», «прослухати Літургію». От у цьому і полягає проблема. Якщо людина розуміє те, що відбувається, вона бере активну участь у процесі богослужіння, і тоді не існує жодних проблем. До того ж, скажімо собі відверто, не такі вже тривалі наші богослужіння, щоб фізично не можна було їх витримати. Коли мені про це говорять, я відповідаю: якщо б приїхав із концертом якийсь ваш кумир і треба би було відстояти, наприклад, три години в черзі за квитком, а потім ще три години, очікуючи його, бо він запізнюється, — чи були б з цим якісь проблеми? Очевидно, не було б. Бо це кумир. Я думаю, що в церкві теж не важко бути, скільки б часу не тривало богослужіння. Щодо гітар чи інших сучасних нововведень я думаю, що це може бути, але не в храмі.

Отче Ростиславе, прошу коротко пояснити, що ж таке Патріарший Собор, якого Ви є секретарем?

Патріарший Собор – це найвищий дорадчий орган Глави Церкви та Синоду Єпископів. Делегатами Патріаршого Собору є переважно єпископи, представники духовенства з кожної єпархії нашої Церкви. Тут важливо наголосити, що саме з кожної – як з України, так і з поселень, а також представники чернечих згромаджень і по двоє мирян із кожної єпархії. Загалом від кожної єпархії делегатами Собору стають п'ять учасників. Крім того, делегатами собору є також ректори навчальних закладів нашої Церкви та інші особи. Як дорадчий орган, Собор не має якоїсь законодавчої сили, але рекомендує свої рішення Главі Церкви та Синоду Єпископів. Тоді Синод, розглядаючи пропозиції Собору, затверджує їх і впроваджує в життя цілої Церкви.

Ви вже згадували про очікування від Собору, тобто Собор має щось принести. Яких потрібно досягти результатів, щоб можна було сказати, що Собор був успішний і виконав своє завдання.

Я думаю, що дуже важко однозначно відповісти на це питання і що результат буде помітний не через тиждень після Собору. Результат можна буде помітити, можливо, через місяці й роки після нього. Собор ставить перед собою кілька основних завдань. Перша річ, ми мусимо зрозуміти сучасний стан молоді в Церкві, ми мусимо це обговорити і з'ясувати для себе. Між іншим, для досягнення цієї мети також проводилося багато різноманітних соціологічних досліджень. Ми розпитували молодь про те, чим вона живе, які її очікування в духовній сфері, яке є бачення Церкви. Отримавши певний результат, ми мусимо подумати, що можемо зробити, щоб цей стан поліпшився. Думаю, ні для кого не таємниця, що все ж таки стан сучасної молоді є не найкращим, але може і повинен стати кращим.

Отже і Собор, як найвищий дорадчий орган, шукатиме відповідей на питання, що може зробити Церква, якими повинні бути її кроки, починаючи від первинної ланки церковної структури (парафії, різного роду комісії), з чим вона можемо вийти до молоді, зважаючи на те, чого молодь потребує. Коли розмовляємо з нашими єпископами щодо майбутнього Патріаршого Собору, всі вони наголошують на тому, що не можна просто сісти в колі мудрих людей і прийняти якісь важливі рішення. Насамперед ми мусимо почути молодих людей, мусимо почути те, чого вони очікують, як бачать сьогоднішню ситуацію і що вони хотіли б зробити для зміни ситуації, в чому б вони могли і хотіли б узяти участь. І тільки почувши молодь, можна дійти якихось рішень, що стосуватимуться цілої Церкви і матимуть практичні наслідки. Щоб це не були просто рішення, які залишаться на папері. Нехай тих рішень буде не багато, але дуже важливо, щоб вони мали реалізацію в житті кожної ланки нашої Церкви.

На одному з Синодів було вирішено, щоб в рамках Патріаршого Собору провести не тільки Синод, але також долучити до нього З'їзд молоді. За різними обчисленнями прогнозується, що на цьому З'їзді молоді зберуться понад десять тисяч учасників. Яка різниця між Собором і З'їздом і яку мету мав би виконувати чи досягти сам З'їзд?

Очевидно, що З'їзд – це щось зовсім інше, ніж Собор. На З'їзд ми запрошуємо насамперед молодих людей. Бо як я вже говорив, делегатами Собору є єпископи, священики, монахи, монахині, а також миряни, в тому числі молоді миряни. На З'їзд молоді ми очікуємо самих молодих людей, які б мали можливість згуртуватися. Ми маємо вже певний досвід: 1991 чи 1993 і наступних років, коли проводилися з'їзди «Українська молодь — Христові». Люди, які брали участь у тих з'їздах, їх пам'ятають до сьогодні і тепло відгукуються про ці події. Для них це було щось дуже важливе в їхньому житті. Ми хочемо щось подібне зробити в цьому році. Ми хочемо згуртувати молодь і очікуємо, що молодь, приїхавши до Києва, відчує, що нас є справді багато. Бо складається суб'єктивне враження, що людей, які шукають високих цінностей, немає, от я сам і ні з ким мені поділитися своїми думками, прагненнями, очікуваннями. Але якщо ми зберемося в одному місці і нас буде багато, ми зможемо відчути спільноту. Ми зможемо відчути, що насправді нас не так вже й мало. Варто згадати, що, згідно з рішенням Синоду, від кожної єпархії в Україні на З‘їзд буде делеговано щонайменше тисяча осіб, але для нас дуже важливо, щоб туди прийшли молоді кияни, які, можливо, не дуже добре знають про існування нашої Церкви. Зрештою ми очікуємо представників не тільки УГКЦ, нашим прагненням є щоб участь у самому з'їзді взяли представники різних християнських Церков.

Ви згадуєте про те, що можуть бути по тисячу делегатів від кожної єпархії, от хтось слухає нашу програму, його зацікавило і він хоче бути учасником цього з'їзду. Що йому потрібно зробити, щоб стати його учасником?

Я думаю, що організація груп для участи у форумі (з'їзді) буде відбуватися на місцях, тобто в кожній окремо взятій єпархії. Найкраще звертатися до комісій у справах молоді окремих єпархій. Якщо би в когось були запитання, пропозиції чи побажання щодо участи чи проведення самого форуму то можна звертатися також до нас, до Патріаршої комісії у справах молоді. Ми завжди радо відгукнемося, поспілкуємося, якщо будуть якісь запитання чи пропозиції.

Наш телефон у Львові — 297-08-17 або можна також до нас писати на e-mail: pkusm@ugcc.org.ua

Розмовляв отець Ігор Яців

Інтерв'ю укладене на основі програми радіо «Воскресіння»